Вже осінь. На
тепло надії марні.
Йдуть
холоди, на золоті дерева гарні,
Туман в
повітрі молоком густим розлитий,
Весь ліс у
золоті, неначе ковдрою укритий.
Легенький
вітерець знімає позолоту,
Кружляючи в
танку, у настрої польоту,
І золото
осіннє опаде під ноги.
Дощі мов
сльози, осені тривоги.
Та облетить
яскраве листя із гілля,
І на полях
чорніє зорана рілля,
Чаклунка
осінь погостивши відійде,
Й чарівно-біла
знов зима прийде.
О. Вишневська
