Ніхто не
може сказати напевно, з яких часів наші пращури почали оздоблювати одяг та
оселі, вигадувати всілякі орнаменти. Достеменно це невідомо – бо, на жаль, на
відміну від решток посуду та інших речей культурного та побутового призначення,
ані одяг, ані рушники не здатні зберегтися століттями, знаходячись під шарами
ґрунту. Тож, суперечність лишатиметься завжди: якого містичного значення наші
предки надавали орнаментам на одягові, і чи надавали взагалі - чи може це була
проста оздоба, а містицизм з’явився з часом? Я не берусь відповідати на ці
питання, але деяке невеличке дослідження все ж провела, і результати його
пропоную розглянути.
Навряд чи
хто буде сперечатись, що раніше полотно для одягу, так як і для інших тканинних
виробів, ткалось вдома з вирощених самостійно конопель чи льону. Це було зовсім
недавно, і про ці процеси багатьом з нас розповідали бабусі. Цілком логічно
допустити, що на певному етапі, освоївши фарбування ниток, наші предки почали
додавати в тканий виріб різні орнаменти - спочатку прості, а згодом все
складніші й цікавіші. Ткати просте пряме полотно доволі нескладно,
орнаментоване - значно складніше. Я добре пам’ятаю, як зимовими вечорами
прабабуся ткала покривала для диванів всім трьом своїм онукам (моїй мамі та її
сестрам).
Ткані
орнаменти вигадувались, копіювались, перезнімались, вдосконалювались. З часом
узори й орнаменти з тканих рушників почали використовувати й для вишивки.
