Зустріну вечір пахощами квітів,
Сумні думки розвію ароматом -
Милують око подарунки літа,
Які на підвіконні стали садом.
Я біля них забуду – що зима
Крилом холодним душу огорнула…
І поряд з ними – розцвіту сама
Згадаю те, що вже давно забула…
Те – що колись було понад усе…
Згадаю всі не сповнені бажання…
І мій садок у оселю принесе
Жагу життя. А ще – жагу кохання.
