 |
Пробудились і поле й луки...
|
|
Пробудились і
поле, й луки,
Бо нарешті
прийшла весна,
Тягнуть квіти
пелюсток руки
До зорі, бо
жадана вона.
Теплий вітер, мов
поцілунок,
Доторкнеться до
ніг землі,
Квіти – нам від
весни дарунок -
Піднімуть голівки
малі,
І потягнуться
дружно вгору,
Укриваючи поле
кругом…
Я люблю цю чудову
пору,
Коли вітер гуде з
вітряком,
Коли грози у
травні пишні,
Коли ріки ідуть з
берегів,
А невдовзі
розквітнуть вишні…
Навесні я б життя
прожив!
В. Вишневський
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
