Історія вишивки. Запрошую до дискусії.

[Редактор]

Достеменно невідомо, чи дійсно вишивання хрестиком на Україні пішло з часів славнозвісного Брокарда, чи все ж таки було раніше?
Довести одну чи іншу позицію якщо не неможливо, то принаймні, дуже складно.
Як мінімум, добру сотню років вишивають рушники, картини, скатерті, серветки й декорують одяг здебільшого саме хрестом. Так, нічого унікального в цій поширеній техніці -НЕМАЄ. Але вона за час її застосування на теренах нашої Батьківцини стала рідною. Тому кричати "Геть брокардщину!" - звичайно, можна, та тільки чим же ви її замінити зібрались? Це майже так само, як пропонувати відмовитись від православ'я та повернутись до споконвічних наших "рідних" язичницьких вірувань, традицій багатобожжя. Навряд чи ця пропозиція є розумною.
Тож нічого, крім агресії та депресії, заклики відмовитись від вишивки хрестом не викликають
Гадаю, краще поступово запроваджувати й інші техніки, відомі нашим пращурам, та й чужим повчитись можна...
А Ви як гадаєте?

[monya]

Дуже здивована тишею на форумі, невже в нас немає шанувальників вишивки&інтернету? Агов, відгукніться
І по темі: сама я з дитинства вишивала гладдю, а переїхавши на Україну познайомилася з хрестиком. Дуже довго вважала, що це не для мене, що гладь на тканині м'якіша(то просто мені такі схеми до рук потрапляли!),але не встояла і спробувала. Хрестик це супер! Як можна без нього? Яка різниця звідки і як він з'явився? Головне що тепер він із нами! Як можна без нього?
А історія потрібна (на мою думку )щоб досліджувати традиції, знаходити нові(старі)схеми, їх застосування!
І взагалі! Ваші статті у журналі про рушники супер, було дуже цікаво, і не лише мені. Нажаль моє весілля далеко позаду...
Сподіваюсь була не дуже горячкуватою

[l]

"Вишивка - один з давніх розповсюдженіх видів народного декоротивно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно и передовалася від покоління до покоління. Архелогічні знахідки доби палеоліту, зокрема Мізина на Чернігівщині та його аналогів, засвідчують наявність вишивки на тернах України.

Відомо, що у XIст. княгиня Анна, сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в маностирських школах." Українське народознавство:навч.посібник

Извените перейду на русский. С историей не поспориш ее не забудеш у нас вишивка в крови так же наверное как есть сало . Вишивка єто просто красиво и уникальное есть, потому, что каждая виполненая работа посвоему уникальна и у каждой рукодельницы своя уникальная техника.
А на крики "Геть брокарбщин!" от меня лично

[Редактор]

Найстаріші (невідновлені) рушники, з якими мені доводилось мати справу, ткані. До того ж з характерною кольоровою гамою - біло-червоні, пізніші з незначним додаванням чорного й зеленого.
Згодом орнамент з тканих рушників перейшов на вишивку хрестом та занизуванням. В кінці XVIII – на початку XIX століття найбільш популярними (модними) техніками стали хрест та різновиди гладі, раніше не характерні Українським рушникам. До речі, разом з цим явищем і з’явилась "мода" на біле вбрання для нареченої, хоча до цього періоду зазвичай домінуючим кольором був червоний (одна з європейських царівн була першою нареченою в білому).
Це явище досить просто пояснити: саме в цей період наша культура та мода на речі побуту була продиктована Європою, яка почала значно випереджати в розвитку слов’янські народи. До того картина була з точністю до навпаки, наприклад: за часів князювання Ярослава Мудрого європейці наслідували культуру слов’ян. Зверніть увагу також на той факт, що в одягу українців, росіян, білорусів, та інших словян кінця XVIII - початку XIX століття дуже багато схожих орнаментів та елементів.
Тож „валити” всю провину на злощасного виробника мила не вийде. І при тому так звані „Козацькі рушники”, які датовані другою половиною XVIII століття та знайдені на теренах нині східноукраїнських земель... Варто просто взяти підручник історії й поцікавитись, які народності своїми частими набігами впливали на культуру цього регіону. При цьому бажано користуватись підручниками не лише пострадянськими, а й європейськими.

З повагою, Оксана Вишневська

[Голочка]

Мода на біле вбрання нареченої поширилася у містах. А до села вона дійшла аж у середині 20-го ст.