Попередня тема :: Наступна тема |
Автор |
Повідомлення |
Редактор Модератор форуму
З нами з: 25.04.07 Повідомлень: 738 Звідки: Київ, Україна
|
Написане: вівторок вересня 25, 2007 9:54 am Тема повідомлення: Пожежникам Чорнобильської АЕС |
|
|
Пожежникам Чорнобильської АЕС
Загрозою для людства той вогонь,
Що спалахнув, через чиюсь недбалість
Страшний, непогасимий. І либонь
Вогонь, якому невідома жалість.
Він смерть невидиму з собою ніс -
Губив живе нещадно все навколо
Косив під корінь й щохвилини ріс
Вже перейшовши у смертельне коло.
Гасить мерщій пожежу поспішили
Ті, для кого життя країни, людства
Байдужими ніколи не були, казали:
"Пішли вони у вічність молодими!"
Лишивши дома дітлахів, дружину
Кохану й люблячу стареньку неньку,
Щоб загасить багаття незгасиме,
Що дише в груди, обійма за спину.
Вони загинули: лиш пам'ять їм не зрадить
В сльозах дружина. Донька до портрета
Свої маленькі рученята тягне, гладить
І тихо , тихо так гукає: "Тату".
Нема його. Загинув. Син - надія.
І матері в сльозах і хустка чорна.
Ніхто осиротілих не жаліє
Пожежею замучана земля не орна.
***
Гасить пожежу поспішили
І зволікати немогли
А їм у вічі не казали:
"На вірну смерть, туди пішли"
Ще довго на полях не буде ниви,
В покинутих домівках буде темно!
Болючий спомин та волосся сиве,
А дехто з болем втрат живе щоденно!
Вже підросли і закохались діти,
Їх змусила біда зрости без батька.
А овдовілим сум куди подіти?
За втраченим зненадська щастям.
Та відповіді не було й небуде
Хто винен? І кого карати?
Й нехай те горе не забуте
Осиротіла плаче мати....
О.В. Вишневська |
|
Догори |
|
|
|
Всі повідомлення, що містять спробу порушення авторського права будь-якого виробника будуть видалятись без попередження
|